«Чергові завдання Радянської влади»
Ю. Ларін, один з керівних працівників ВРНГ, наприклад, не без марнославства зізнавався у статті, присвяченій річниці цього органу, що інший раз видавав народногосподарські декрети сам, без узгодження з Президією ВРНГ і Раднаркомом **.
Уряд дуже часто переходило хитку межу між об’єктивною необхідністю і “революційної” вседозволеністю в економіці. Але в мужності, організаційної чіпкістю, певної гнучкості і в економічному уяві діячам тієї епохи не можна відмовити.
Дуже скоро стало зрозуміло: економічний будівництво не може довго спиратися на “класову інтуїцію” і на прості марксистські схеми. Необхідно було хоч якесь теоретичне обгрунтування економічної політики. В. І. Ленін пише свою програмну роботу “Чергові завдання Радянської влади “***.
Націоналізація промисловості, стихійно розпочата з ініціативи місцевих рад з середини листопада (за старим стилем) 1917 року, принципово відповідала ленінським розуміння соціалізму. Але в березні 1918 року більшовицька партія зміщує центр ваги економічної роботи та протиставляє старих прийомів націоналізації “методи поступового переходу” *. Націоналізація тривала, але приймала більш організований характер. Декрет від 29 червня 1918 вносив в процес націоналізації певний порядок і систему. Справа в тому, що націоналізація до цього моменту слабо поєднувалася з організацією обліку і контролю над усім тим суспільним багатством, яке опинилося в руках рад.
Програма весни 1918 року була досить стриманою. Організація “всенародного обліку та контролю” **, боротьба з “дрібнобуржуазної стихією” (евфемізм Леніна, що означав у перекладі “селянство”) в блоці з “державним капіталізмом”, використання “буржуазних спеціалістів” в народному господарстві, боротьба за дисципліну праці та нові форми змагання в праці, встановлення нових організаційно-управлінських відносин - ось основні господарські проблеми, вирішення яких призвело б до підвищення продуктивності праці в країні. Висунуті в “Чергові завдання Радянської влади”, вони знайшли законодавче відображення в декреті ВЦВК від 29 квітня 1918 року, прийнятого, до речі, в завзятій боротьбі з “лівими комуністами”.
Таким чином, навесні 1918 року держава зробила спробу здійснити перехід до нових суспільних відносин “з найбільшим … пристосуванням до існували тоді відносинам, по можливості поступово і без особливої ломки “***. Але ця програма економічної доцільності не була реалізована.
Невірно думати, що більшовицький уряд без роздумів зважився на крайні заходи. Перші нотатки Леніна про необхідність введення продовольчої розкладки відносяться до травня - червня 1918 року, коли різко загострилося продовольче становище ****.