«Куркульські»
Не приховував Ленін і того, що саме конкретна соціально-політична ситуація в даному місці в даний час штовхнула його і його партію до взяття влади, до вигнання класових супротивників, до організації Радянської держави з тим, щоб потім на цій базі почати наздоганяти інші народи.
Але ця гонка була вкрай важкою справою. По-перше, готівку продуктивні сили були “не на ходу”, не функціонували багато промислових підприємств, залізниці. До літа 1918 року було закрито 37% промислових підприємств в 33 губерніях, в країні залишалося всього 15 млн. пудів хліба, насувався голод. По-друге, - і це особливо важливо для всієї нашої історії - пролетарська революція відбулася в селянській країні, як не парадоксально звучить саме поєднання цих слів. В 1913 році працівники в Росії становили 14,6% самодіяльного населення, а селяни (без сільської буржуазії) - 66,7% **. Саме селянство було неоднорідним. Влітку 1918 року сам В.І. Ленін вважав з 15 млн. селянських господарств - 10 млн. бідняцькими, близько трьох мільйонів середняцьким. “Куркульські” господарства становили 13,5% або близько 2 млн. господарств ***. Підкреслимо важливий момент: у перші роки Радянської влади процес “оселянення” населення продовжувався. У 1924 році в країні залишалося 10,4% робітників, частка селян піднялася (без “куркулів”) до 76,7 %****.